18.12.2014 20:11
для всіх
224
    
  6 | 6  
 © Микола Чат

Засніжене світання

Засніжене світання

Сніг рипучим слідом спуджує безгомінь.

Та, пилком коштовним стелиться з гілля.

Ялинкові шуби, світанковий промінь

Фре́зово малює пензлем з віддаля.


Завитком ажурним заячих мережок, 

Ніч лишає вензель в хащовій журі.

Діамант іскристий вербових сережок, 

Приміряють хором ладні снігурі.


Висне бородатий лист від паморозі, 

Спомином осіннім в пістряві́ берез.

Ріжуть перемети сани на дорозі, 

Струдженим відбитком дерев’яних лез.


Падає жмутами сіно запашисте, 

На печатку круглу зношених підков.

Засліпляє очі сяйво урочисте, 

Золотоголових статурних церков.


У ясі морозній сонячну монетку, 

Стереже розп’яття срібного хреста…

Обійму неждано Зимоньку кокетку, 

Зм’якшу поцілунком льодяні вуста.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 02.01.2015 23:04  © ... 

Спасибі ВСІМ!!!

 21.12.2014 11:52  Тадм => © 

зачарували....

 19.12.2014 11:02  Світлана Рачинська => © 

Чудово! Надзвичайно красиво! Зі святом!

 19.12.2014 09:45  Ірина Затинейко-Михалевич... => © 

неймовірн...яка філігранність слів про зимоньку-кокетку... святковим духом насиченим і витонченою майстерністю. задоволення велике читати такі поезії.

 19.12.2014 08:53  Тетяна Белімова => © 

Як же гарно, пане Миколо)) Останні рядки дуже-дуже сподобалися!

 18.12.2014 23:53  Ганна Коназюк => © 

У Вас що не вірш - то краса неймовірна! Ваша пейзажна лірика мене полонила...)
Дуже-дуже гарна поезія!)