18.01.2015 00:35
для всіх
227
    
  4 | 4  
 © Анна Ольтенберг

У прихистку любові

Як дитя, заховаюсь в долонях твоїх

Від щоденних страшних сновидінь.

Незалежність свою у тобі розчиню,

За тобою полину, мов тінь.

Я тремтлива билина у твоїх вітрах.

Мою сталь ти давно розтопив.

Я цвіту, бо з тобою завжди весна.

Від негоди мене захистив…

Обійняв, проковтнувши відвертість мою,

І під зливу вже не відпустив.

Своїм тілом, душею і серцем своїм

Від усього лихого закрив.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 20.01.2015 16:43  Тетяна Чорновіл => © 

Теплий і ніжний вірш!

 18.01.2015 11:33  Тадм => © 

Ідея - чудово. Перший катрен - чудово, далі спотикалась об дієслівні рими. Заважали.

 17.01.2015 12:52  Світлана Рачинська => © 

Затишно у Вашому прихистку) Чудово)

 17.01.2015 09:45  Тетяна Белімова => © 

Гарно)) У Вас часом трапляються чудернацькі епітети))