У прихистку любові
Як дитя, заховаюсь в долонях твоїх
Від щоденних страшних сновидінь.
Незалежність свою у тобі розчиню,
За тобою полину, мов тінь.
Я тремтлива билина у твоїх вітрах.
Мою сталь ти давно розтопив.
Я цвіту, бо з тобою завжди весна.
Від негоди мене захистив…
Обійняв, проковтнувши відвертість мою,
І під зливу вже не відпустив.
Своїм тілом, душею і серцем своїм
Від усього лихого закрив.
