Вітер
з рубрики / циклу «Фрази»
Скавчить і виє мов би пес,
Серед дерев холодний вітер,
Здіймає листя до небес,
Гне до землі тендітні квіти.
Пилюку пре, - не видно світу,
Порошить очі, одяг рве,
Неначе січень, а не квітень,
Так студить вітер все живе!
Засипав небу сині очі,
Воно розплакалось дощем,
Трава у полі сонця хоче,
Садок побачення з хрущем.
Коли ж настане тепла днина?
І розіллється синій став,
Діждеться козака дівчина,
Що рідним і єдиним став.
Коли побачить рідну хату,
Зійде на батьківський поріг,
Обійме разом маму й тата, -
Живий, і значить - переміг!...
9.04.2015
