Ранкова симфонія
Навшпиньках підходить до мене ранок
З повними долонями жовтих кульбабок,
Цілує у скроню, сміється на вушко,
Біляве чоло своє схиля на подушку.
Уві сні посміхаюсь, прокидатись – не хочу.
Нехай ранок подихом обличчя лоскоче!
Але аромат духмяний кульбабок
Нагадує: «Вже, дитино, світанок!»
Ранок лагідно щось чарівне шепоче,
Відганяє останні спогади з ночі,
Знімає ковдру, цілує долоні,
Дарує з промінням пташиний гомін.
Зеленоокий друже, побудь зі мною!
Ти такий теплий і пахнеш росою…
Без тебе замерзну в ароматі кульбабок,
Загорни мене, ранок, у свій серпанок.