Вікторія Івченко Пізньої осені
Качки на озері в осінню пізню пору
На березі пустельному присіли,
Шукаючи в піску частинки літа…
А – може – щастя теплого сліди.
Хлопчина, бешкетуючи, підскочив, –
Качину зграю криком наполохав…
Птахи знялись – у вирій полетіли…
Те озеро завмерло від жалю.
20.10.2016 14:05 Тетяна Чорновіл => © |
 Тендітна душевна поезія. |
20.10.2016 11:04 Антоніна Спірідончева => © |
 Ідейно цікаво, щемно. Наче щось є від японської поезії є... |
20.10.2016 09:02 Тетяна Белімова => © |
 Так воно і буває в житті. Ваша алегорія прозора і ясна, хоча твір цілком читається як пейзажний)) |