ПОЗЕМКА
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Осторожно и негромко…»
По дорозі в пору пізню
Завела поземка пісню,
В ноги плутається сніг,
Щоб не вірив небу в тучах,
Щоб у путь гірську по кручах
Я відправитись не зміг.
Коло пічки жметься кішка –
У теплі муркоче знишка
Віщування холодів.
Розпізнати шал погоди
Можуть вісники природи
Із прикмет на сто ладів.
Глухарі й куріпки досі
Розгадали на морозі,
Що затіяла зима.
Я ж про те не маю тями,
Бо з людськими відчуттями
Стужі рішення нема.
Мав себе я гордовито
За розумну форму світу
У творіння вишині.
Де ж там з мудрими думками
І з догадок помилками
Довіряти звірині.
Та внесу поміж догадок
Дров сухих на всяк випадок,
Трохи трісок наколю,
Бо крізь присмерки зимові
Тріскотливі перемови
З пічки слухати люблю.
За поземкою з порогу
Я не вирушу в дорогу
У зневіри холодах.
Хай укажуть путь синиці
До казкової Жар Птиці
По торосистих льодах.
_____________________
Осторожно и негромко
Говорит со мной поземка,
В ноги тычется снежок,
Чтобы я не верил тучам,
Чтобы в путь по горным кручам
Я отправиться не мог.
Позабывшая окошко,
Ближе к печке жмется кошка —
Предсказатель холодов.
Угадать, узнать погоду
Помогает лишь природа
Нам на множество ладов.
Глухари и куропатки
Разгадали все загадки,
Что подстроила зима.
Я ж искал свои решенья
В человечьем ощущенье
Кожи, нервов и ума.
Я считал себя надменно
Инструментом совершенным
Опознанья бытия.
И в скитаньях по распадкам
Доверял своим догадкам,
А зверью не верил я.
А теперь — на всякий случай —
Натащу побольше сучьев
И лучины наколю,
Потому что жаркой печи
Неразборчивые речи
Слушать вечером люблю.
Верю лишь лесному бреду:
Никуда я не поеду,
Никуда я не пойду.
Пусть укажут мне синицы
Верный путь за синей птицей
По торосистому льду.
