Someone Like You
Прокинусь знову рано, вже не сплю.
Перегук чути першого трамваю.
Ввімкну Аделине «Someone Like You»,
бо вірю теж, що кращих не буває.
Та гріє руки кава крізь фарфор,
(ти інші зігріваєш десь долоні),
лиш силует відіб’ється в метро
із ниточкою срібною на скронях.
І знову за ілюзією йду,
аби при світлі врешті роздивитись
це хтось «як ти», «подібний до», «Like You»,
а ти… завжди, як мрія, будеш снитись.
Київ, 20 вересня 2015 року