Після війни
перегорнула останню сторінку "Аеропорту" С.Лойка...
А після війни білим цвітом розквітнуть сади
і зійде на села тремка та розріджена тиша.
Солдатів воскреслих оплачуть у полі хрести.
Живим буде важче вернути до світу живіших.
І буде, як перше, дружину голубити муж,
що вижив всім градам на зло, хоч з одною ногою:
навколо середнього пальця вів долю – довкруж…
таки повернувся (не зовсім вцілілим) із бою.
А ті, хто назавжди лягли в перехрестях доріг
і навіть в «двохсотих» не вернуть ніколи додому, –
уже відстраждали за всіх безстроково живих,
яким буде важче тягнути у смерть свою втому…
А після війни знову буде життя і сади
усі розцвітуть, відбудують зруйновані хати,
медалі загиблим, подяки полеглим дадуть,
щоб нам, а не їм… аби врешті «за щось» поминати.
Київ, 22-23 вересня 2015 року
.gif "{#}")
Звичайно, пані Тетяно. Думаю, що цей вірш, можна, навіть треба, прочитати. А з видавцем Вам точно пощастило. 
