КАМЕЯ
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Камея»
На схилі гір, у літ імлі
Портрет твій вибив я в скалі.
З-під кирки кам’яна гора
Надійніша потуг пера.
В краю морозів і мужчин,
Завчасних зморщок без причин
Тендітне диво рис твоїх
Я з кручі відтворити зміг.
Камінний обрис, мов живий,
У перстень вправив сніговий.
І перстень той, щоб відчай стих,
Сховав я серед хмар густих.
_____________________________
На склоне гор, на склоне лет
Я выбил в камне твой портрет.
Кирка и обух топора
Надежней хрупкого пера.
В страну морозов и мужчин
И преждевременных морщин
Я вызвал женские черты
Со всем отчаяньем тщеты.
Скалу с твоею головой
Я вправил в перстень снеговой.
И, чтоб не мучила тоска,
Я спрятал перстень в облака.