Остання сльоза
з рубрики / циклу «Перехрестя»
Холодні зорі, і холодний простір
Останній подих, як у серце постріл
Остання думка, змазана, картата
Сльоза ковзнула, за життя розплата…
У час далекий, молодості, сили
Коли з нас мрії життєві соки пили
Були завзяті, рвучкі і незалежні,
Та вже стомились й стали обережні.
Все як годиться, дні ідуть за днями
Дорослі стали, не слухаємо маму
В світ розійшлися різними шляхами
Як треба жити все одно не тямим.
Питання вічне – що добро, що згуба?
Що є кохання? Як не втратить друга?
Що важить слово? Як закрити серце?
У скло холодне душа даремно б’ється.
Остання осінь догоріла швидше
Вмить почорніла, стало попелище
Спустіла лава і спустіла хата…
Сльоза остання – за життя розплата…
