04.02.2016 15:44
18+
170 views
    
rating 5 | 1 usr.
 © Антоніна Грицаюк

Гортала сторінки

Гортала сторінки

Гортала сторінки щоднини,

Пірнала у майбутнє потайки,

Давно немає вже її родини,

Кажуть прокльони люди залюбки.


Її щоденник так вмістив багато,

Були печалі – це вже факт,

Та інколи бувало в неї свято,

І серце в грудях билося у такт.


Доля ламала те родинне древо,

Нищила, мовби буревій,

Сонце світило і гриміло небо,

Про кращу долю думати не смій.


Злетіла в небо, тоді вниз майнула,

Так стрімголов, а ради чого жити,

Про гріх страшний давно забула,

Камінь в душі стомилася носити.


Та крихітка їй простягнула руки,

Така ж самотня, як вона безсила,

Закінчилися безкінечні муки,

Вперше була така щаслива.


Летіла жайворонком в небо,

Співала і хотіла жити,

Хіба багато для людини треба,

Мати надію, вірити, любити.



м.Славута, 

Публікації: Антоніна Грицаюк

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 06.02.2016 12:37  © ... => Тетяна Чорновіл 

Щиро дякую, п.Тетяно! 

 06.02.2016 12:37  © ... => Серго Сокольник 

Життя непередбачуване, Сергію.... 

 05.02.2016 04:11  Серго Соко... => © 

Ото ж... Сумно, Тоню... 

 04.02.2016 16:17  Тетяна Чор... => © 

Людині якась крихітка потрібна, щоб бути щасливою!
Але щоб та крихітка вчасно з"явилась, додавши надії.
Чудовий вірш!