ВСЕ ТАК...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Колимські зошити. Синій зошит»
«Все так. Но не об этом речь…»,
«Синяя тетрадь»
Все так. Не тим болять думки,
Що в камінь ляжу навзнаки.
Вже б кожен втішитися встиг
Тяжінням далей голубих.
Та позад мене в сонній млі
Таїться цілий світ Землі,
В наївну вірячи ману,
Що маю силу рятівну.
Немов його гріховний жах
Я міг би сплакати в віршах
І сповідатись марив сам
Самолюбивим небесам.
Бач, знає світ, що суть моя –
Не тільки те, чим плачу я.
Чужі слова, немов святі
Вторити мушу в забутті.
І вірить він – в біді чи без
Сягнемо словом ми небес.
_
Все так. Но не об этом речь,
Что больно навзничь в камни лечь.
Ведь успокоится любой
Сближеньем с далью голубой.
Но, прячась за моей спиной,
Лежит и дышит шар земной,
Наивно веря целый день
В мою спасительную тень.
Как будто все его грехи
Я мог бы выплакать в стихи
И исповедался бы сам
Самолюбивым небесам.
Он знает хорошо, что я –
Не только искренность моя.
Слова чужие, как свои,
Я повторяю в забытьи.
Он знает, что не так, как с ним, –
Мы проще с небом говорим...
