Рідний оберіг
моїй любій мамі
В полоні снів додому на гостину
нога не раз ступала на поріг,
Минуле бачу, як живу картину,
Світлину мами, рідний оберіг…
Моя душа відлунює віршами,
Букетом заримованих рядків,
Подвір’я бачу, вкрите споришами,
Заквітчаний садок з обох боків…
Сумують гірко вікна і фіранки,
І скособочився дверний анфас,
Давно вже мама не сидить на ганку,
Вечеряти не кличе більше нас…
Потріскались з роками стіни й стеля,
І дах сльозиться, коли дощ і сніг,
Гуляє вітер у пустій оселі,
Дитячий не лунає в хаті сміх…
Старий димар не курить взимку димом,
Мовчить стодола і старенький хлів -
Моя душа самотнім пілігримом
Вночі мандрує в лабіринтах снів…
м. Київ, 24.04.2016
