24.04.2016 23:18
для всіх
418
    
  6 | 6  
 © Ольга Шнуренко

Рідний оберіг

моїй любій мамі

В полоні снів додому на гостину

нога не раз ступала на поріг, 

Минуле бачу, як живу картину, 

Світлину мами, рідний оберіг


Моя душа відлунює віршами, 

Букетом заримованих рядків, 

Подвір’я бачу, вкрите споришами, 

Заквітчаний садок з обох боків…


Сумують гірко вікна і фіранки, 

І скособочився дверний анфас, 

Давно вже мама не сидить на ганку, 

Вечеряти не кличе більше нас…


Потріскались з роками стіни й стеля, 

І дах сльозиться, коли дощ і сніг, 

Гуляє вітер у пустій оселі, 

Дитячий не лунає в хаті сміх…


Старий димар не курить взимку димом, 

Мовчить стодола і старенький хлів -

Моя душа самотнім пілігримом

Вночі мандрує в лабіринтах снів…



м. Київ, 24.04.2016

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 28.04.2016 20:12  оксамит => © 

Вітаю пані Олічка)))) Воїстино, нескінченна тема про мам... Дякую за насолоду прочитання! В думках були і Ви і Ніна Люлька

 26.04.2016 09:11  Світлана Рачинська => © 

Дуже гарно і проникливо завіршували тремкі почуття, Оленько! Зворушливо...

 25.04.2016 19:27  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова посвята. Світла пам"ять...

 25.04.2016 09:59  Тетяна Белімова => © 

Трішки сумно... Але відчувається, що це не безнадія, це - світлий сум, за яким і усмішка, і сльози!

 25.04.2016 08:44  Каранда Галина => © 

життя - воно саме таке... Царство небесне вашій мамі...