Олена Коленченко Мої спогади...
Втомилася від спогадів неясних-
Сумних сторінок від мого життя…
Від зайвих зустрічей, таких невчасних,
Та з часом все спливе у забуття…
І мрії, ті, що так і не здійснились,
Пішли навік… Немає вороття...
І друзі, що зненацька загубились,
Хоч прожито всього лиш півжиття…
Але й надалі мушу сподіватись,
Що недаремно лік веду рокам.
З надією вранці прокидатись-
Радіти й посміхатися думкам!
01.07.2016 21:37 Ольга Шнуренко => © |
 Бувають спогади ясні й неясні, але все рівно апріорі життя - ПРЕКРАСНЕ! |
23.06.2016 09:25 Тетяна Белімова => © |
 Висновок дуже оптимістичний попри тональність вірша, задану на початку. Нехай так і буде! Хай все буде добре)) |
23.06.2016 07:33 Тетяна Чорновіл => © |
 Гарно! Але облишивши журбу про той лік рокам, забуття і таке інше, у Вас вивільниться більше часу і енергії на надію і можливість усміхатися думкам. Тоді раптом сумні спогади стануть світлими і знаменними для мрій, які поки що не здійснилися. |
23.06.2016 00:52 Панін Олександр Мико... => © |
 Радіти миті, миті і хвилині, |