Я вигорів...
з рубрики / циклу «життя»
Я вигорів душею до кінця.
Нічого в ній нема, - лиш сіра пустка!
Ні кущика у ній, ні острівця,
Лиш мертвих нервів одинокі згустки.
Напевно я і серцем відхворів.
Щодалі воно все рівніше б’ється
Сьогодні знову я тебе зустрів,
А серце стиха б’є і не здригнеться.
І розум вголос все сильніше говорить.
Бо щиру правду він напевно знає,
Про те, коли не хочуть нас любить,
І наші почуття нараз вмирають.
І скільки ти навздогін не біжи,
Щоб наздогнати нездійсненну мрію
Зустрінеш на шляху лиш муляжі,
Чий погляд не горить і не зігріє…
