Вино небес осінніх

з рубрики / циклу «ПОЕТИКА РОМАНА ВЕЛИЧКА»

Дякуючи за натхнення картині Романа Величка
«Яблочное вино в осеннем небе»

З-за обрію, де сутінкова мла

Застигла в дальніх далях неозорих,

П’янким бурштином осінь розлила

Вино небес, настояне на зорях.

А ніч, що в мрій саду шукала сни,

Загублені в досвітньому тумані,

Сипнула з шелесткої пелени

В хмільну безодню яблука духмяні.

Аж марево небесного вина

Між яблучними бризками зайшлося,

Та зваба ночі стигла запашна

Ятрить серцями тиші суголосся.

Хоч де та ніч? Вже сонця тло бліде

Ясніє з хмар імлистих легкопінних,

І скапує світання золоте

У яблучне вино небес осінніх.

Візьміть участь в обговоренні

13.09.2016 22:31 Олександра => ©

Класно! Ледь не відчула смак того небесного яблучного вина, бо настільки гарно написано...)))

13.09.2016 17:56 Григорій Божок => ©

Чудово, захоплююче зворушливо. Бажаю успіхів!

08.09.2016 22:44 Марянич Михайло Мико... => ©

Після цього яскравого вірша, я не можу підібрати слів, аби висловити своє захоплення))) Тому буду неоригінальним, але від мене стабільно: "Ви як завжди на висоті". Знімаю капелюха і дякую за задоволення.)

08.09.2016 14:07 Анна Ольтенберг => ©