Я сходив стежки-дороги
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Особисто і з довірою»
«Я на этой самой тропке»,
«Лично и доверительно»
Й тут колись невміло трохи
Вистраждав слова.
Падав ниць до болю тіла,
Чув, як сонно шелестіла
Трепетна трава.
Нині через ліс багровий,
Обпаливши вії й брови,
Верхи я промчу.
Ось чому ти в слів безмежжі
Відгадала шал пожежі
З полум’ям дощу.
В лісі зливою палкою
Над киплячою рікою
Палахтить зоря.
Стій! Крізь ці вогні пропащі
Не здолаю болю хащі
Без поводиря.
_
Я на этой самой тропке
Подбирал когда-то робко
Бедные слова.
Я сгибал больное тело,
Чтоб в ушах зашелестела
Сонная трава.
Ныне я сквозь лес багровый,
Опалив ресницы, брови,
Проскачу верхом.
Ведь, выходит, ты недаром
Угрожала мне пожаром,
Красным петухом.
Бьется, льется дождь горящий,
И кричит от боли чаща,
И кипит река.
Камни докрасна нагреты.
Не попасть домой к рассвету
Без проводника...