ПОДАРУЙ, КОХАНИЙ, КВІТИ
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»
Подаруй, коханий, квiти,
Щоб згадати наше свято.
Йдуть лiта, куди їх дiти,
Будять спогадiв багато.
Нащо спогадiв багато?
В кого я про це спитаю?
– Це тепер не наше свято, –
У очах твоїх читаю.
Ти не винен, я не винна,
Що надiї не збулися.
Мабуть, я давно повинна
Вiд кохання вiдректися.
–Тiльки вимов «Вiдрiкаюсь»! –
Iнквiзицiя волає,
Та мовчу я i не каюсь,
Хоч огонь уже палає.
Ти лиш зможеш загасити
Те, що так горить завзято...
Подаруй менi цi квiти
I згадай про наше свято...
