ВЕЛИКОДНЄ з післямовою
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Зелений килим знов розклала…
Весела юнка прибула!
Куди б не йшла, де б не ступала,
За нею – ластівка-стріла.
Благу Вістину скрізь розносить
Маленька птаха-посланець…
Для України щастя просить,
Снаги – для молодих сердець.
Великдень – острівець Надії…
Зміни на краще, Боже, нас!
Наш давній корінь –
Корінь Сили –
Вже нищили
Мільйони
Раз.
А він – порубаний, побитий –
Тоненькі паростки дає…
Перед лицем жорстоким Світу
Не відступай, Життя Моє!
ПІСЛЯМОВА: «ЧОТИРИ СВЯТИНІ У БОТАНІЧНОМУ САДУ. П’ЯТА – НЕПОДАЛІК…»
Сьогодні – Великдень. Традиційно зранку рушаємо до Видубицького монастиря – святити паски. Сонячно, тепло. Квітують гіацинти і тюльпани. Заходимо до Храму. При вході – мозаїчна фреска, на якій зображений Архангел Михаїл, охоронець Києва. Здіймаю очі, молюся: «Святий Архангеле, звільни нас від рабства, що уже приготували і ще готують правителі… Українці уже багато чого зрозуміли – не будуть голосувати (принаймні, сподіваємося на те) за «вовків ув овечих шкурах».
На цьому місці ВИДИБАВ КОЛИСЬ ІНШИЙ, ПРАВОСЛАВНИЙ БОГ – ОХОРОНЕЦЬ КИЯН. Молюся і йому: «Боже землі моєї і неба! Звільни мою країну від прокляття тисячолітнього, від злочину давнього, князівського…» Аби не притягували вони ЗЛО на голови наші.
Після християнського освячення – знов у ботанічний… На його території знаходяться щонайменше ЧОТИРИ СВЯТИНІ. Серед них – Скіфська Баба у «степах України». Йду до неї одна, стою поруч. Обходжу за годинниковою стрілкою – тричі. ПРОШУ ЗАХИСТУ. Кладу долоню на плече… Згадую, коли бачилися востаннє ТОДІ БАБА ІЩЕ БУЛА З ГОЛОВОЮ – у середині дев’яностих, здається… Вража сила якась ВІДБИЛА.
Наступна місцина Сили – Два пагорби, звідки видно пів Києва! Піднімаюся на один, потім – на другий… ДАЛЕЧІНЬ!
Третя Святиня – буддиська Ступа в оточенні різнокольорових ритуальних прапорців. Тут сьогодні людно, але «прочани» не моляться у нашому розумінні – просто сидять на дерев’яних сходах. МЕДИТУЮТЬ.
Нарешті – корейська Пагода, споруджена тут кілька років тому представниками південнокорейських культурних кіл. ЯК МОЛИТВА ЗА БАТЬКІВЩИНУ – стоїть вона тут, на Дніпрових пагорбах. Лиховісний Час підтверджує: СЬОГОДНІ ТАКЕ МОЛІННЯ АКТУАЛЬНЕ ЯК НІКОЛИ. «Світе, прокинься!» – благають просвітлені душі.
Великоднє призахідне сонце - фото Авторки.
