Тетяна Чорновіл Там, де трави в імлі...
Мріє ніч до землі
В сутінкові розливи.
Тихо рими рядок
Схлипнув між пелюсток
Цвіту дикої сливи.
Ти прийди, як межа
Тиші ночі й вірша
На губах завмирає.
Чуєш? Серце зайшлось,
Вірш чи сон наш ось-ось
Хлине в небо безкрає.
Там, де трави в імлі,
На досвітньому тлі
Зійде росами лунко,
Поки трепетну мить
Дика слива скимить
У п’янкому цілунку.
04.08.2017 11:10 Сергій Семенов => © |
 Блискуче!!! |
27.05.2017 21:07 Юлія => © |
 Так ніжно і чуттєво... |
19.05.2017 11:45 Георгій Грищенко => © |
 Геніально. Захоплююче та неймовірні вирази.. |
16.05.2017 21:47 Олена Коленченко => © |
 Неймовірно ніжна поезія! Люблю читати Ваші вірші! |
15.05.2017 14:57 Борис Костинський => © |
 Дуже поетично, Таня! Дуже! |
15.05.2017 11:02 Пендюра Едуард => © |
 Я Під класичну музику читав цей вірш і він доповнив мелодію. Гарно. |
15.05.2017 01:31 Серго Сокольник => © |
 О, я люблю таку тематику, Таню) Вірш дуже гарний. Єдине- я б позбувся зайвої, на мій погляд, "Й" (все ж скупчення приголосних...) Зараз в принципі, в поезії можна не дотримуватися 100% канонічності. Проте вірш класично-гарний, Таню. Я б, було б моє, прибрав, проте вирішувати Вам) |
14.05.2017 21:33 Мальва СВІТАНКОВА => © |
 Ніжно... |