На межі двох світів
з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»
Пливуть собі хмарини золоті,
У надвечір’ї ластівки літають…
Вони – живі… В щоденній суєті
Творця небес щомиті прославляють!
Пірнаючи в небесну височінь,
До рідних гнізд серцями прикипіли…
Земля – їм рай… Вечірнє злото й синь –
То шати дорогі на їхніх крилах.
Ніякого багатства, ні турбот,
Ніякої – за гроші – колотнечі…
А на землі – зневажений народ,
Не помічає він чарівний вечір.
Од «ґаджетів» не можна одірвать,
Новини про бандитів їх цікавлять…
Чи довго ще лишилося брехать?
Правителі ЖИТТЯ на карту ставлять!
Розпоряджаються, і чваняться, й жеруть –
Усе, що тільки можна проковтнути…
Ледь народилися вони – й одразу ж мруть,
Аби мерцями заживо конати.
О вечоре, – чудовий, золотий…
Колись усе те пройде і минеться…
Нові колись відкриються СВІТИ
Незнане світло з ластівок почнеться!