Час

Час - наче птах

все летить.

Все летить.

Стікає сльозами дощу по віконних рамах.

Час - мов ті сни:

пів життя, наче мить

у шрамах.

Час цілує тебе у зап`ястя

і лишає стигми.

Час сидить у душі китом

і диктує нові парадигми.

Каже тобі:

«Мала, ти лише не кисни.

Другого шансу, звісно, не буде, 

то хоча б не вбивайся навмисно.

Ось тобі вірші, вино і ще трохи джазу.

Може так й не відразу

ти розтопиш застарілі морози.

Просто більше рим.

Менше прози.»

Час пливе у ритмі повільно, 

без тексту, 

без сенсу.

Тютюновим димом проникає в бронхи

й потрохи

палить тебе, мов останню цигарку.

І ти знову легко наповниш чарку, 

бо так менше болить

твій кит за грудиною.

І на мить

ти згадаєш про складені крила за спиною.

Час - наче птах

все летить.

Все летить.

І кличе тебе бути рáзом.

Тож, мала, не кисни.

Лети.

Будь ДЖАЗОМ

Тернопіль, 2017