Я цілюсь кепсько...
з рубрики / циклу «ВАРЛАМ ШАЛАМОВ. Високі широти»
«Я целюсь плохо зачастую»,
«Высокие широты»
Я цілюсь кепсько, не без того,
Я забираю надто вверх,
Хоч не дійду до холостого,
І постріл мій – не феєрверк.
Ні, я не вимолив удачу.
Ствол, що розпікся гаряче,
У постріл дав тяжку віддачу,
Мене ударивши в плече.
Всього за мить до перегріву,
Коли, здавалось, у стрілка
Не мала влучності від гніву
Уже невпевнена рука.
На землю кинутий з розгону,
Я знав, забрьохавшись чимдуж,
Що стану влучним, як схолону
В грязькому осуді калюж.
_
Я целюсь плохо зачастую,
Я забираю слишком вверх,
Но мой заряд не вхолостую,
И выстрел мой – не фейерверк.
Нет, я не гнался за удачей.
Ствол, раскаленный горячо,
Дал выстрел с тяжкою отдачей,
Меня ударившей в плечо.
Всего за миг до перегрева,
Когда, казалось, у стрелка
Лишилась меткости от гнева
Уже нетвердая рука.
Я брошен наземь в той надежде,
Что, погруженный в эту грязь,
Я буду меток так, как прежде,
В холодной луже остудясь.
