Серго Сокольник Ніч розлила пітьму...
На утомлену тишу перону...
Защеміло... Зніму
Я на спомин душі заборону.
Відійшли поїзди
У краї, де ніхто не чекає.
Як же хочеш туди,
Де минуле твоє спочиває,
Мов на гілці пташа-
Сполохни і воно затріпоче!..
І зболіла душа
Відлетіти за потягом хоче,
Тільки серце тобі
Скаже правду, мов голкою вколе.
Безнадійності біль-
Ти нічого не вернеш ніколи.
18.03.2018 13:25 Люлька Ніна => © |
 Ваша поезія вразила душу. Сподобалось . |
15.03.2018 06:18 Люлька Ніна => © |
Дуже сподобались Ваші поетичні строки. Ніби на одному диханні. Чудово !!! |
15.03.2018 01:47 Борис Костинський => © |
 Сумно... Абсолютно реальна ситуація. Кожен мав такі думки одного разу... |
14.03.2018 23:22 Тетяна Чорновіл => © |
 Майстерно і сумно відчувається.Нехай на світанку на зміну безнадійності повернеться надія. |
14.03.2018 14:42 Каранда Галина => © |
 Дуже сподобалося. |
14.03.2018 13:58 Наталія Старченко => © |
 Може, то й на краще! Все буде добре, обов`язково. |
14.03.2018 13:34 Костенюк => © |
 Майстерна лірика, шкідлива для поета... |