....Погляд його
....Погляд його, наче сосен верхів`я, гострий,
Високий, як верхня нота арії у "Ла Скалі".
Темно-зелений - на барвах осені, вічної гості,
На тлі суцільного світла - безмежно-карий.
Знають вуста його правду одну-єдину.
Молитва злітала б з них, наче птахи до вирію.
Він воскресив би тебе чи у війну, чи в лиху годину,
Коли б ти хоч раз промовила щиро: "Вірую".
Він мовчить, що дав любові своєї тобі ввібрати
Від материнського молока, від тепла колиски.
Кожна думка про нього дає свободу, руйнує грати,
Бо так, як з ним, більше мовчати ні з ким.
