19.11.2018 18:32
для всіх
248
    
  3 | 4  
 © Лариса Мандзюк

Торкаюся минулого губами...

Торкаюся минулого губами...

ЯК ПАМ"ЯТЬ ПРО КОХАНОГО ЧОЛОВІКА У 35 РІЧНИЦЮ НАШОГО ШЛЮБУ..

Я у полоні мрій твоїх живу.

торкаюся минулого губами...

Стаю босоніж на суху траву

і облітаю з жовтими листками.


Я гріюся в обіймах твоїх рук, 

у спогадах, з дощами на світанку...

Сумних краплин, по шибці перестук

і чужі кроки на холоднім ганку.


Твої слова. написані колись, 

я відшукаю на старім папері...

Шепоче небо: " Щиро помолись."

Ключів нема, щоб відчинити двері.


Автор Лариса Мандзюк. 19. 11. 2018.



м. Львів., 19. 11. 2018

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.11.2018 20:21  Галина Мирна => © 

такий гарний та болючий вірш, мені аж страшно уявити себе на тому місці (від вірша плачу).... Дякую, буду цінувати своє ще більше... Співчуваю дуже. Натхнення Вам... радісного від тої сили, що маєте...

 20.11.2018 09:40  Тетяна Белімова => © 

Незабутні світлі спогади))))

 19.11.2018 19:09  Каранда Галина => © 

До сліз....