20.12.2018 18:01
Без обмежень
418 views
Rating 0 | 0 users
 © Підпалий Володимир

Матері

Я твій портрет фіалками вберу –

ти ж так любила голубі фіалки.

Мене ти вчила правді і добру, 

мене до праці ти привчала змалку...


Я доторкнуся до твого чола, 

на ньому зморшки – й ті такі ласкаві...

Ти все дала й нічого не взяла:

ні крихти хліба, ні спасибі навіть...


Все те, що мав, і те, що в мене є, 

що від людей, що від землі святої, 

що радістю в рядках моїх встає, 

передано в моє життя тобою...


Дочку, можливо, матиму... Хто зна, 

про що в гаю зозуля накувала...

О, як я хочу, мамо, щоб вона

твоє велике, щедре серце мала!..





 1958 р.




Рекомендуємо також:

Художник Юрій Лесюк



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Володимир Підпалий

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо