Вертеп
У небесах – така глибока синь,
що в ній аж рожевіють білі хмари.
В цю ніч у смертної людської пари
небесний народився син.
Радіє світ: пророцтво відбуло̀сь,
життя відродиться спасенним, но̀вим,
для коронації вінцем терновим
голівку не тримає ще Христос…
Чи віру виправдовують жахи –
страждав Ісус і нам велів терпіти?
Чого мені ніяк не зрозуміти,
Бог – всеблагий, чи може – навпаки?
Без жертви, чи була б така прекрасна
Любов, котра зійшла з небес у ясла?
06.01.2020р.
