Світ

Поезія

Намелюють простір і час

Гігантські планетарні жорна,

Прорізують світлом яскравим

Пітьму, непроглядно чорну.

І, кришаться на астероїди

І на метеори,

Згоряючи в атмосферах

Чи падаючи у море.

Стираються простором й часом

У сірий пил,

І зліплюються докупи

Під дією вічних сил,

І, знову щось виліплюють,

І, знов входять в векторний час,

Не відаючи і не знаючи

Про усіх нас.

Й таємно звивають волокна

Десь між зірок життя,

І линуть своїми орбітами

У забуття.

І творять десь особини

Групу творчих начал,

І десь гаряче зоре- ☀️ сонце

Живить думки запал.

І десь, у печерах простору

І на рослинах часів,

Нашкрябує руни писар

У вигляді перших віршів.

Іван Петришин

13.9.2020