07.06.2021 09:46
для всіх
74
    
  3 | 3  
 © Анатолій Костенюк

Ворожбит

Ворожбит

Я з джерела, що б`є з під клена,

води цілющої нап`юсь.

Над річкою верба зелена –

плечем до неї притулюсь.


Своє минуле пригадаю,

шкодуючи про помилки́.

Пісні з дитинства заспіваю

над плесом тихої ріки.


Коли ж згущатимуться тіні

від очерету та думок,

у споконвічнім ворожінні

спрямую ватру до зірок.


І повернувшись на світанку

один, без пуху та луски,

скажу: сходив я на рибалку,

там відпустив свої гріхи.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 11.06.2021 22:23  Душа => © 

Єднання з природою улюбленого краю - цілюща сила!.. Живий вірш, чудово передані почуття!!!

 07.06.2021 09:55  Ольга Шнуренко => © 

Згадувати про минуле можна будь-де, а очистити душу від болю і смутку можна тільки на лоні природи, а від гріхів у церкві - це моя думка-версія...
Хороший вірш, легкий для розуміння й сприйняття...