Ворожбит
Я з джерела, що б`є з під клена,
води цілющої нап`юсь.
Над річкою верба зелена –
плечем до неї притулюсь.
Своє минуле пригадаю,
шкодуючи про помилки́.
Пісні з дитинства заспіваю
над плесом тихої ріки.
Коли ж згущатимуться тіні
від очерету та думок,
у споконвічнім ворожінні
спрямую ватру до зірок.
І повернувшись на світанку
один, без пуху та луски,
скажу: сходив я на рибалку,
там відпустив свої гріхи.
