Прокляття
Під тином лежать мертві люди.
Це — голод… Почався терор.
Ходили по хатах іуди,
Гадюче нашестя потвор.
І злякано сонце світило
В зіниці закляклих мерців.
Дитя чиєсь ледве ходило,
Лякаючись чорних круків.
Повз вікна ідуть активісти.
До дядька племінник прийшов.
Все вигребли ті сатаністи,
Залишивши слід підошов.
— А-ну, тітко, встань! Десь тут — ляда.
Я знаю, під нею — хід в льох…
На смерть прирекла їх бригада,
І тітку, і дядька — обох.
— Пантюшко, побійся ти Бога! —
Кричав йому дядько услід.
Тобі буде в пекло дорога,
Тебе проклинаю й твій рід.
Згоріли роки, як багаття,
Ні тітки, ні дядька нема.
Лиш дядькове діє прокляття:
Той рід так ніхто й не прийма…
Вірш написаний на основі реальної історії, яка відбулася пізно восени у 1932 році
22. 07. 2021 рік
Картинка з інтернету
Смт Шевченкове, 22. 07. 2021 рік
