Метелик
з рубрики / циклу «Нуртовище думок»
Мов клаптик паперу, літає за вітром,
Маленький метелик, як птах перелітний.
Закінчиться літо - і зникне назавжди,
А далі світ стане для нього несправжнім.
Буває достатньо за вітром летіти,
Краплини життя, тут знаходити квіти.
Буває незримо в ранковім тумані
Тонути немов сірий кит в океані.
Мов вісники долі - посохлі відцвіти:
Уже не достатньо, щоб лиш захотіти.
І втрачений час йому вже не догнати:
Бо впали навколо нестримності грати.
Буває достатньо чогось захотіти…
Спитати в життя, чи бувають просвіти.
Як сокіл, метелик верне проти вітру -
І тоне в палітрі вже іншого цвіту.
БЦДСС, 5.08.2011
