Безголосий сум
з рубрики / циклу «ПРИСВЯТИ»
– Життя прекрасне! Нащо помирати?
Сховай у пісню думи навісні!
Так буде вічно! Жити – значить грати! –
Вона Йому співала повесні.
Розбризкало весільні ноти сонце,
В танку кружляла осінь у дворі,
На молодих щасливих у віконце
Так любо заглядати дітворі.
Від доторків Його Вона співала
Звабливу польку, мудрий краков`як.
Веселощів по вінця наливала
Їх музика! А далі ж буде як?..
– Як сталося? – Вона в думках питала,
– Чому беззвучний час для Нас настав?
– Біда прийшла... Хазяїна не стало,
– Так само мовчки Він відповідав.
Не сам пішов хазяїн Їхній з хати.
Куди? Чому? Не знали допуття.
Про що мовчати Їм? Чого чекати
Від виру безголосого буття?
З струн не стікають ноти пісні срібні,
Припали пилом довгі дні сумні...
Смичок і Скрипка, більше не потрібні,
Осиротіло висять на стіні.
