13.10.2011 11:31
-
346
    
  4 | 4  
 © Тетяна Чорновіл

ДИКИЙ ДОЩ

ДИКИЙ ДОЩ

з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПОЧУТТІВ»

По осінній траві наїжаченій 

Дико хлипає дощ не приручений… 

Наші болі давно передбачені. 

Чом ти очі ховаєш, засмучений? 


Сонце в хмарах невтішних сховалося 

Краплі в золото холодно сіялись… 

Не запитуй, чому не збувалося, 

Те, про що необачно замріялись. 


Дощ видзвонює млу диким холодом, 

Теплим смутком війнув чай із м‘ятою. 

Нащо ж серце озвалося солодом, 

Над душею, дощами розп‘ятою? 


В хату затишок зморений проситься, 

Про кохання запитує з мукою, 

Та осінніми травами роситься 

Дикий дощ упереміш з розлукою. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 14.10.2011 21:43  © ... => Каранда Галина 

 14.10.2011 21:40  Каранда Галина 

гарна!

 14.10.2011 21:11  © ... => Оля Стасюк 

Дуже дякую, Олю. Зараз схожості нема, але колись..... Досить схожа була.... Тільки на місяці так і не посиділа! :)))))

 14.10.2011 20:26  Оля Стасюк 

ЦЕ ВАМ!


ВІРНІШЕ, ЦЕ ВИ!

 13.10.2011 19:08  Оля Стасюк 

Осіння хандра навіть у дощу..

 13.10.2011 18:40  © ... => Ірина Затинейко-Михалевич 

Коментар гарніший за вірш!!! :))) Дуже дякую!

 13.10.2011 18:36  Ірина Затинейко-Миха... => © 

таки наші болі справді передбачені...мабуть) а Ви так майстерно, якось навіть ювелірно тонко пишете про це "хлипаючим неприрученим дощем"...

 13.10.2011 16:38  © ... 

Дякую!!!

 13.10.2011 15:31  Каранда Галина => © 

"Коли вересень йде туманами,


Тоді згадуєш травень з осудом..."


дуже сподобалось, бо близьке мені...

 13.10.2011 13:38  Андрій Гагін 

Гарненький, чарівний дощ, і ніякий він не дикий, а осінній і трішки сумний. Загалом дуже гарно!