Тетяна Чорновіл Смуток зими
Що? Пішов? Мені й не сумно!
Йди! Ховайся за кущами!
То безрадісно й бездумно
Сльози ллє зима дощами.
Я про все забула досі,
Усміхнувшись наостанок!
То верба в зашерхлі коси
Зимній вплутала світанок.
А калина на морозі
Скам‘яніла серед ночі.
Не спиняйся на дорозі.
Не мої то плачуть очі…
Що збулось, те перетліло…
Розійшлись стежки-дороги
Ти не думай, не боліло…
І не сумно ані трохи.
21.12.2011 19:21 © ... => Шайковський Олександр |
Дякую! :) |
21.12.2011 18:59 Шайковський Олександр => Каранда Галина |
 Писати про все треба!)) Гарний вірш! |
21.12.2011 18:36 Оля Стасюк |
 Гарно. |
21.12.2011 18:20 Сашко Новік |
 Ну в мене більш таке меланхолійне. Коли забута пісня будить спогади |
21.12.2011 18:06 Каранда Галина => Сашко Новік |
 О!!! а чого це й в тебе такі настрої? не балуйся! у нас песимістів і без тебе, хоч греблю гати!)) |
21.12.2011 18:05 © ... => Сашко Новік |
Дякую, Саша! Почекаємо твій схожий настрій :)) |
21.12.2011 18:00 Сашко Новік |
Клас! А в мене схожі настрої, виклав щойно. А паралелізм так точно, гарний такий, теплий |
21.12.2011 17:59 © ... => Тетяна Белімова |
Дякую! :))) гарно сказано! Просто зима плаче дощем... Вірш під настрій... |
21.12.2011 17:56 Тетяна Белімова |
 Сподобався художній паралелізм. Жінка порівнює себе із тендітною калиною, плакучою вербою, ніби у них, як у дорогих і рідних людей, шукає підтримки й розуміння. А ще хочеться додати, "йдучи йдіть", не тупцюйте на місці й не продовжуйте агонію. |
21.12.2011 17:54 Каранда Галина => © |
а у нас просто - дощ...(((((((( |
21.12.2011 17:53 © ... => Тарас Іванів |
:))) Дякую. У нас дощ з мокрим снігом... |
21.12.2011 17:50 Тарас Іванів |
 Чомусь дуже теплий сум!( |
21.12.2011 17:37 © ... => Каранда Галина |
Відповідає назві! ((( |
21.12.2011 17:34 Каранда Галина => © |
) однак сумно! |