Життя – це спалах, швидка мить, 

Яка нас може полонить. 

І ми в покорі будем жити, 

Хоча, можливо, й не тужити. 

Тому що пристрасті життя 

Приводять нас у забуття, 

І міцно сковують кайданом, 

Й живемо ми самообманом. 

Бо той, хто пристрасті скорився – 

Утратив все і загубився 

Серед мільйонів собі схожих 

Таких же рабів-перехожих. 

Лиш той живе життя свобідно, 

Хто не піддавсь спокусі вільно, 

А вів запеклу боротьбу, 

Щоб не упасти у пітьму. 

Хоча й нелегко кожну мить 

Зі всім боротись й боронить 

Свою свободу від падіння, 

Життя від зла й гріхопадіння. 

Тому що пристрасть нас гнітить, 

Рабами робить нас у мить! 

І треба дійсно сильним бути, 

Щоб жити чесно й не спіткнутись. 

І пронести через життя 

Усі прекрасні почуття, 

Чинити лиш добро усюди, 

В свободі жити треба, люди!