Відьма
з рубрики / циклу «ЕТЮДИ, КАРТИНКИ»
Спалювання навіяне поезією Миколи Чата «Заздрісним брехунам»
Вибачте за хмари попелу, що літають у повітрі порталу…
Вибачте за хмари попелу, що літають у повітрі порталу…
Що?! Дочекалися, мізерні,
Ганебної моєї страти?!
Вже розлили потоки скверни,
В якій я мушу помирати?
Для чого в небесах ловили
У миті таїни магічні?
Не я – творіння злої сили!
Ви – недокрилки генетичні!
Чом наді мною поглумилась
Чужих світів зрадлива доля?
За те, що не в свій час з‘явилась
Тремтливим сплеском біополя?!..
Стоять недавні рідні скраю.
Мовчать… В догоду злому люду!
В вас на очах я помираю,
Та знайте, плакати не буду…
Палахкотить страшне кострище,
У хмарах мрій не наздогнати.
Вогонь пекучий ближче… ближче.
Ой, як болить!.. Болить, прокляті!!!
Згоріти суть моя повинна,
В вогні очиститися мушу…
О, Господи! Прости! Не винна…
Прийми мою нещасну душу…
