У тебе усе як треба
Ти підеш зі мною на небо,
У незвідану даль перевтілень,
У безкінечні його глибини,
А може в стрімку височінь?
Ти підеш зі мною по вулицях рідного міста
Дахами будинків стрічати ранкову зорю,
Ступивши на парапет розправивши крила
Вхопившись за невідомість відчути: лечу
Химерами хмарами. Тільки кричати не треба,
Хай спить біганиною змучене місто.
А ми назавжди розчинимось в куполі неба,
Весь світ на долоні, а нас не бачить ніхто.
Ти підеш зі мною на небо?
Тебе не відпустить місто.
Комфортно, душно і тісно.
Дрогобич, 2012