28.02.2012 19:56
-
337
    
  1 | 2  
 © Юлія Приходько-Крушельницька

На згарищі, із попелища снів збудую замок. 

Ворота там поставлю золоті. 

Високу вежу. Шпилі. Скаменілу браму. 

Одне вікно. І грати на вікні… 

Місток поставлю, крізь глибоку прірву 

І частоколом все огорожу… 

А у середині, в саду порожньому – 

Троянду, білу-білу, посаджу. 

Тендітна квітка. Горда і прекрасна, 

У колючках. Серед каміння й попелу цвіте. 

Полита горем, та напута щастям, 

До неба тягнеться – де сонце сяє золоте. 

Як у забутому півсні… Охоплений туманами, 

Закутий ланцюгами скель, фортецею лісів – 

Величний замок, створений думками п’яними, 

Стоятиме не сотні – тисячі віків. 

Нехай цей замок буде неприступним, 

Його красою й величчю нехай пишається митець… 

Та в закутках, таких далеких й недоступних, 

Пелюстками троянд нехай цвіте душі вінець. 

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 08.02.2013 11:56  Каранда Галина => © 

 28.02.2012 21:34  Сашко Новік 

гарно, але через прочитану червону шапочку, уявився дровец шиповничек із казки "Волшебный мелок" і троль Кумле продає абонемент на місяць з паравоза))))

 28.02.2012 21:21  Каранда Галина => © 

аж уявився той неприступний замок з колючою трояндою... цікаво, а себе Ви де бачите? всередині замку, чи за його межами?
прямо не вірш, а психологічний тест якийсь!) я себе всередині посадила, за загратованим віконцем! тільки у мене була б не троянда, а багато-багато м"яких тюльпанів!
гарний вірш!