Сніг серед весни...
з рубрики / циклу «Хто крайній по щастя?»
Погода за вікном нагадала старий вірш...
Сніг серед весни.
Падає й не тане.
Замітає сонце
Й гасить зорі він.
Снишся мені ти,
І ніхто не знає,
Як болить душа
Від щасливих снів.
Сніг серед весни,
Холодом по мрії,
Інеєм взялись
Паростки надій.
Ти мені прости,
Що неспокій сію.
Більш мені не снись.
Відпусти… постій…
Сніг серед весни.
Спомин серце крає.
Та не хочу я
Ці чуття забуть.
Тільки не мани
В далеч небокраю,
Мить щасливу ту
Вже не повернуть.
Полтава, 20.03.1997
