03.04.2013 09:48
for all
512 views
    
rating 5 | 5 usr.
 © Руснак Сергій

Життєва пустота

Життєва пустота Какая бы пустота не была у тебя на душе — помогай тому, кто нуждается в твоей помощи. И очень скоро заметишь, как и твоя душа заполнится новым миром…

Я сам один сиджу в кімнаті,

Поринувши у вир своїх думок.

А час іде, іде у даль неначе,

Замкнувши моє серце на замок!


Дивлюсь я на кімнатні сірі стіни,

А на душі самотність й пустота,

Уже ніщо тієї пустоти не змінить.

Тепер шукаю собі «п`ятого кута».


Неначе всі мене не пам`ятають,

Я для коханої та друзів просто зник.

Лиш тільки серце моє тиша та картає,

Зізнаюсь: не чекав такого я від них.


Годинами у тиші мій мобільний,

На електронку більше жодного листа,

Хоча, тепер, я як ніколи вільний,

То може це все сталось неспроста?


Адже я вільний від чужого впливу,

Я вільний думать - це мені урок .

Я бачу як зникають швидкоплинно

Оті примарні мої, сум`яття думок.


В такі моменти розумієш підневільно,

Що самота ця тільки іллюзійна мить,

І завтра знову, знову сам - стабільно.

Проте серцебиття мого не зупинить.


І доки серце моє вперто б`ється,

Я не зламаюсь, і не втрачу віру,

Шо скоро все це може й закінчиться,

І самота провалиться у прірву.


Годинник й досі тікає безжально,

Думки нещадно підривають ум,

Десять хвилин пройшло лише буквально,

А скільки вражень. Скільки сірих дум?


Уже і сонечко сховалося за обрій,

Все стало сірим і прийшла пітьма,

А на душі так стало якось добре

І тих думок страшних уже нема.


На все на світі Божа воля,

Тож думай чи плануй, та все одно,

На небі твоя вирішена доля,

Ще від народження твого колись давно.


І вже якщо судилося страждати,

Самому в сірих чотирьох стінах,

Ти знай: тебе так просто не зламати!

Тож ти забудь отой примарний страх.


Забудь його навіки і не згадуй!

Відкрий ти світу посмішку свою.

Звичайно ж успіх ще тебе не зрадив,

Тож  ти не рвись стояти на краю!



Березень, 2013

Публікації: Руснак Сергій

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 28.04.2013 21:30  © ... => Тетяна Чорновіл 

дякую Вам) Проте серце на замок замикається навіть не від часу, а від людей, я б навіть сказав. 

 03.04.2013 19:08  Людмила => © 

Не убивайтесь в том, что одиноки,
а улыбайтесь, и спешите к ним:
любимым женщинам, друзьям, подругам
иначе те достанутся другим. 

 03.04.2013 12:46  Чернуха Лю... => © 

трохи тоскно від самотності, гарна порада в епіграфі.. 

 03.04.2013 12:34  Володимир ... => © 

І мені сподобалось,
є пару зауважень (типу, подумати, як можна замінити "ум"), але це таке..
Класний текст.
Плюсую. 

 03.04.2013 11:52  Тетяна Чор... => © 

Ви самі замкнули своє серце на замок! Час тут ні до чого!
Відімкніть, і тиша заграє всіма барвами світу!
Моє "чудово"! Щоб полегшити страждання! :)) 

 03.04.2013 10:22  Деркач Оле... 

так, на все воля Божа... 

 03.04.2013 00:18  Каранда Га... 

нормально. Останній рядок дуже сподобався.