15.12.2013 16:47
18+
168
    
  5 | 5  
 © Ірина Червінська-Мандич

За чай, за нечай, за каву, за молоко

Розплата одна – що дзвенить у твоїй кишені.

За чаркою – чарка: горілка, мартіні, Кліко,

За жменями – жмені, за жменями – жмені, жмені.

Бери моє серце, стискай у руках аорти,

Хай бризкає кров на сорочку і на штанини.

У мене і так давно не кипить робота,

Мені вже давно не світить погожа днина.

Зачатки світів у нейронах – це ще не міф:

На камінь присів Сізіф допалити останню,

За ним відучора ще стежить прицільно гриф,

А камінь уже приміряв на себе спальню.

Така от нерадіть, така от і непечаль –

Це все нереально так, що цілком – здуріти.

За каву, за молоко і за чай-нечай,

За жменями – жмені, за чаркою – чарка… квіти.



Калуш, 14.12.2013

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 16.12.2013 08:51  Деркач Олександр => © 

Дуже класно! але оці два рядки - У мене і так давно не кипить робота,
Мені вже давно не світить погожа днина - як на мене не дуже вдалі чи просто, не вписуються по стилю...це як шрифт не в StyleContext)))) але ставлю чудово, бо сподоббалося

 15.12.2013 21:48  Світлана Рачинська => © 

Я вже скучила, нечай, за Вашими)))) Чудово!

 15.12.2013 13:37  Ганна Коназюк 

Люблю Вашу поезію... Так полонить...))) Сподобалось