24.09.2013 20:24
для всіх
466
    
  4 | 4  
 © Ганна Коназюк

Доля листя

Доля листя

Вже листя пожовкле обтрушує осінь

І клени у рясах стоять.

Один, ще зелений, рятунку попросить, 

А решта багряні мовчать.


Понуро іде по траві перехожий,

Збиває осінню росу.

І вранішню тишу розбудить дитина, 

Урвавши беззвуччя красу.


Дарма, що вже холодно й сонця все менше -

Картина прекрасна й сумна.

Вона неминуча, хоча й швидкоплинна.

Невпинна. Звабливотужна.


Дерева сумують і згадують літо,

Шепочуть-шумлять крадькома.

Все радяться, де ж це їм листя подіти, 

Коли прийде грізна зима.


А листя зриває без дозволу вітер,

Й жбурляє під ноги батькам.

Ті клаптики - непристосовані діти,

Не хочуть коритись вітрам.


Така у них доля - скупа й невблаганна.

Кінець перекреслить страду...

В красі народились, дощами умились

Й відмерли, створивши красу.



м. Київ, 2004 рік

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.09.2013 23:24  Світлана Рачинська => © 

Красиво) Сподобалось про долю!..

 24.09.2013 22:38  Чернуха Любов => © 

так цікаво про листя...

 24.09.2013 20:33  Тадм 

гарно! але спіткнулась об "строгість"