Осінній вокзал
з рубрики / циклу «Перехрестя»
Дарує дощ нам щирі, холодні поцілунки
Навмисно сипе рясно нам із небес печаль
Йде літо на перон, зібравши повні клунки
Щоб потягом «Сезон» в минуле вирушать.
У трубах водогону марш знов зіграє вітер
І вирве в літа з рук квиток, – пожовклий лист,
І швидкість набере цей незвичайний літер,
Та настрій зіпсує станційний гітарист.
І рушать навздогін опори телеграфні
Не відають вони – назад шляху нема
Повісяться «носи» рекламних фотографій
Розмоклі, досягнуть колекторного дна.
І розбредуться хмари, розцілувавши літо
На руки підхопивши діток своїх, - дощів,
І сядуть у таксі, сплативши певне мито
І рушать до рідні, у гості до снігів.
