Духмяніють осінню жоржини
з рубрики / циклу «ЛІРИКА ПРИРОДИ»
Споловіли зір пекучі зливи
З літнього заквітчаного сну,
Осінь вітерцем медові сливи
Трусить у туману пелену.
Плину за туманами. Ще трохи –
Й осягну жадане щось, моє.
Солодом осінньої знемоги
Вповні серце в скроні віддає.
Тихо так. Лиш сполохом пташини
Сни тріпоче нічка запашна.
В кетягах достиглого вина.