Стара весна
Стара весна привстала в ліжку,
Пройшлася кволо до печі,
Забила вчора праву ніжку,
Недобре спалось уночі.
Лежала в сутінках, згадала,
Як в кращі молоді часи
В зелений одяг стан вдягала
Із ніг до кінчика коси.
Прокинутись любила вранці,
Прибрати іній із трави,
Водити в лузі з вітром танці,
Дітей ганяти з кропиви.
Вишневий сад облити цвітом,
Встигала в травні безліч раз,
Зустрітись в теплу ніч із літом,
Розкрити душу без образ.
Тепер лежить стара та квола,
Не може в квітні з ліжка встати,
І лиш палке кохання вітру
Допомогло б весну підняти.
