Любові крила
Як варто іноді межу не перетнути,
І дітям батька зберегти, і діда внукам;
У метрономі днів приречено-зухвалих
Любові сяйва не зректись на перевалах.
Отак і йшла любов, самотньо шкутильгала,
Ретельно щастя берегти любов благала,
А як зробити це, біднесенька, не знала...
Життя минало... А життя її минало...
І за лаштунками життєвих перегонів
Сім`я порушувала мирну суть законів,
У сварках, бійках і образливих словах
В серцях і душах у дітей селився страх.
Любов на допомогу Мудрість запросила,
Бо бідолахам вже терпіти це несила...
Старенька вирішила їм допомогати
І сили злі з хатини їхньої прибрати.
Довіру поселила замість згуби-втіхи,
І присмирила безсоромне хтиве лихо.
Надію й Віру пригостила хлібом-сіллю,
Сухий закон ввела жорстокому свавіллю.
Запанували тиша й лад у господині,
Не чути слова там поганого від нині!
Щасливі тато, мама, діти, вся родина,
У серці не живе ні зрада, ні гординя.
Тож суть цієї притчі ось така:
Ніколи Ви не грайтесь у слова,
Ретельно бережіть любові крила,
Щоб Вас життя омана не втопила!
