Пам`яті Василя Стуса

з рубрики / циклу «Не кидай Батьківщину милу...»

Василю, тебе катували

Тринадцять стражденних літ!

Муки було їм замало –

Вони обірвали політ.

«Птаха душі» – конфісковано,

Автора – четвертовано…

Пам’ять – з лиця землі:

«Мовчіть, мізерні раби!»

Твій «адвокат», Василю,

І досі – найбільший кат.

Мов у Христа на тілі –

Крізь пальці – гвіздки стирчать.

«Птаха душі» – пошматовано,

Автора – четвертовано…

Не знали? – Пам’ять – то птах.

Застрягла у серці, мов цвях!

А далі – у поколіннях –

Вона проросте насінням.

Не можна того забути –

Чули, скажені кати??

Нам Україна БУДЕ,

Вам – до пекла іти.

Чорні справи – в Історії…

Суд її скоро вже.

Знову коїться горе…

Стус нас усіх береже!