Лункий кавовий вірш
з рубрики / циклу «НОКТЮРНИ»
Небо зорями схлипує лунко,
А в серпанки щоразу ясніші
Сходить присмерку трепетна гра.
Диким хмелем твого поцілунку
Кави пахощі мліють у тиші
Слів ковтками щемлять з-під пера.
Нащо дум потривожених злива
Тоне в кавових ніжних безсоннях?
В гущі ночі мені невтямки.
Знову мить вибухає щаслива
Десь між пульсу гарячого в скронях,
І зізнанням стікає в рядки.
Несподівану мрію ласкаву
Ароматно нуртують крізь шибку
Концентрованих снів вітражі.
Ніч-чаклунка присмачує в каву
Зір лунких насолоджену дрібку,
Рим безумство чарує в вірші.
.gif "{#}")