Одинокий курган
з рубрики / циклу «Новітня історія»
Одинокий курган, мов на варті козацької слави,
Так велично стояв, зберігаючи степу могуть.
Крізь віки одягався в осяйні небесні заграви,
А в душі, як в колисці, правічної доблесті суть.
Спочивав там козак - мужній воїн вкраїнського роду.
І казкар, і кобзар, і мудрець - характерник Мамай.
Мав цілительський дар й молодецьку чаруючу вроду.
Висить образ його біля лику святих зазвичай...
Та поганська рука осквернила священну могилу -
Росіянці в Криму порівняли з землею курган.
Та чи зможуть вони подолати мамаївську силу,
Через дурість собі затягнувши на шию аркан?..
Козарлюга воскресне, сап`яновим чоботом вдарить,
Оселедець закрутить і шаблю ухопить до рук.
Й гопака бойового проклятому ворогу вшкварить!
Перекинеться птахом і в небо злетить ніби згук...
Київ, 08.12.2014
